За іншою визначення, карієс зубів є локальним комплексним патологічним процесом, який виникає після прорізування зубів внаслідок впливу комплексу несприятливих факторів зовнішньогоі внутрішнього середовища і проявляється як порушення метаболічних процесів у твердих тканинах зуба з подальшою деструкцією, некрозом і утворенням дефекту у вигляді порожнини.
Карієс зубів є на сьогодні найпоширенішою хворобою людства. В економічно розвинених країнах населення страждає від нього на 95-98%. Карієс має тенденцію до зростання, особливо серед населення країн, що розвиваються, де його поширеність різко зростає, особливо в місцях інтенсивної урбанізації.
Карієс є ключовою проблемою стоматології, теоретично дуже цікавою і надзвичайно важливою на практиці.
Клінічні прояви карієсу зубів досить різноманітні: від крейдяних плям на поверхні емалі до значного руйнування твердих тканин зуба. Ці численні форми карієсу насправді є лише поступовими стадіями (за відсутності лікування) руйнування зубів. Прогресування каріозного процесу неминуче призводить до руйнування всієї товщини твердих тканин зуба, перфорації його порожнини та виникнення запалення зубного мозку (пульпіту) або пародонтиту.
ПРЕВЕНЦІЯ ЗУБНОГО КАРІЄСУ.
Наšстоматологічна клініка найчастіше стикається з таким захворюванням зубів, як карієс, розвиток якого зазвичай починається з пошкодження емалі. При відсутності профілактики карієсу захворювання прогресуватиме і проникне глибоко в зуб. В результаті в ньому з'являються порожнини, в яких найчастіше починаються різні ускладнення. Якщо не почати лікування вчасно, то його руйнівний ефект призведе до втрати зубів.
Чищення зубів вдома, як і всі заходи особистої гігієни, відноситься до індивідуальної профілактики. Існують процедури, що виконуються стоматологом - вони називаються професійною профілактикою. Отже, професійними заходами первинної профілактики карієсу є пломбування зубів. Вони називаються професійними, тому що їх виконує лікар. А називаються первинними, тому що запобігають виникненню такого захворювання, як карієс. Якщо комплекс заходів був недостатнім або неефективним, то розвивається карієс. У такій ситуації важливо якомога швидше виявити каріозні вогнища. Якщо порожнина невелика, то невелике пломбування буде надійним лікуванням, і зуб збереже свою життєздатність (життєздатність пульпи). Для своєчасної діагностики карієсу існують програми, такі як профілактичні огляди в школах і дитячих садках - це вторинна профілактика.
ПРИЧИНИ КАРІЄСУ.
Зубний карієс, причини якого полягають у несприятливому впливі певних видів бактерій на зубну тканину, може розвиватися дуже швидко. У ротовій порожнині людини існує багато дуже різноманітних мікроорганізмів, які швидко розмножуються. Навіть після якісного чищення зубів протягом 3-4 годин їх кількість досягає одного мільйона. Прикріплені до поверхні емалі, вони мають шкідливий вплив на неї і поступово руйнують її, що призводить до виникнення карієсу. Основними збудниками є стрептококи. Їхня активність залежить головним чином від імунітету та наявності провокуючих факторів. Бактерії дуже швидко починають розмножуватися в сприятливому середовищі, яке створюють такі фактори:
недотримання гігієнічних правил, нерегулярне або неякісне чищення зубів;
існуючі захворювання шлунка, стравоходу, кишечника, тому рекомендується лікувати карієс одночасно з усуненням інших патологій;
неправильно сформульована дієта, в якій переважають продукти з високим вмістом вуглеводів і мало свіжих овочів і фруктів;
знижена імунітет;
гіповітаміноз;
питна вода бідна на мінерали, такі як фтор, кальцій, фосфор.
Щоб запобігти карієсу, слід виключити всі умови, що сприяють розмноженню шкідливих бактерій.
ДІАГНОСТИКА КАРІЄСУ.
Іноді людина може самостійно виявити каріозні ураження зубів за зміною кольору емалі, появою невеликих отворів у зубі або іншими ознаками. Але тільки стоматолог може поставити точний діагноз після ретельного обстеження. Для виявлення карієсу використовуються такі методи:
Найпоширенішим методом перевірки карієсу є огляд поверхні зуба за допомогою дзеркала та зонда. Застрягання зубної зонди в тріщинах або шорсткій емалі зуба свідчить про наявність карієсу. Цей підхід до діагностики карієсу використовується дуже давно, і його ефективність становить лише 25%, що є критично мало. Він використовується разом з іншими методами лікування.
Вітальне фарбування емалі. Цей метод дозволяє виявити карієс на найранішій стадії його розвитку. На поверхню зубів наноситься спеціальний барвник, який спочатку ретельно очищається і висушується. Пошкоджені ділянки емалі не змінюють свого кольору. У цьому випадку лікування карієсу проводиться за допомогою ремінералізації, яка допомагає відновити структуру зубної тканини. Цей метод застосовується під час рутинних профілактичних оглядів для виявлення захворювання на початковій стадії.
Рентгенографія. Попередня підготовка зубів до цього методу діагностики не потрібна. За його допомогою лікар може визначити розмір ураження та стан тканин навколо ураженої ділянки.
Класифікація карієсу.
1. За місцем розташування:
карієс у борозенках і ямках;
карієс на апроксимальних поверхнях (міжзубні поверхні);
карієс на гладких поверхнях;
карієс в області шийки зуба.
2. За ураженням тканин:
карієс емалі;
карієс дентину;
карієс цементу;
комбінація попередніх.
3. За походженням:
первинний карієс;
вторинний карієс (виникає на краю вже існуючої пломби);
рецидивуючий карієс (під пломбою).
4. За часом перебігу:
зубний карієс гострий (швидкий перебіг);
хронічна карієс (характеризується повільним перебігом, поширюється на велику площу).
5. За характером поширення:
проникаючий карієс (проходить найкоротшим шляхом до зубної порожнини);
зубний карієс, що обумовлює (розповсюджується під емаллю в бік).
6. Залежно від відношення до зубної дентину:
початкова карієс;
поверхневий карієс;
середній карієс;
глибокий карієс.
ПОЧАТКОВИЙ КАРІЄС.
Пацієнти скаржаться на наявність плям (білого, крейдяного відтінку або пігментованих), рідше – на появу помірної чутливості, спричиненої дією подразнюючих речовин, переважно хімічних (кислих, солодких).
Процес, пов'язаний з порушенням мінерального складу емалі, дисмінералізацією та демінералізацією. Клінічно починається з втрати природного блиску, зуб стає матовим і набуває білого (крейдяного) або коричневого відтінку. Це викликано проникненням в демінералізовану (гіпомінералізовану) область пігментів (їжа, тютюн, мікрофлора, що утворює пігмент) у разі достатньо тривалого існування патологічного процесу.
ПОВЕРХОВИЙ КАРІЄС.
У разі актуального поверхневого карієсу пацієнти скаржаться на невеликий біль і частіше – відчуття болю в зубах, який виникає від хімічних подразників і швидко проходить після їх усунення. Іноді може виникнути короткочасний біль від впливу теплових і механічних факторів, частіше в місці дефекту, ймовірно, в результатів результаті подразнення досить чутливої області переходу емалі в дентину.
Під час обстеження зуба в крейдяній області виявлено неглибоку порожнину (дефект), розташовану всередині емалі. Вона заповнена розм'якшеною жовто-сірою емаллю, яка є дещо болючою при зондуванні. Іноді поверхня може бути лише шорсткою, але при подальшій препаруванні порожнини під нею виявляється м'яка емаль.
Хронічна поверхнева карієс протікає майже безболісно, іноді може виникнути невеликий біль від впливу хімічних подразнюючих речовин, який миттєво припиняється після їх видалення. На поверхні емалі виявлено, що порожнина заповнена досить щільною жовто-коричневою або коричневою емаллю. Широка, відкрита порожнина без нависаючих країв.
Діагноз поверхневого карієсу базується на:
скарги пацієнта на короткочасний біль, частіше від хімічних подразнюючих речовин, який зникає відразу після їх видалення;
виявлення неглибоких, внутрішньозубних, каріозних порожнин або пігментації на жувальній поверхні;
болісність при препаруванні каріозної порожнини внаслідок близького розташування з'єднання емалі та дентину.
СЕРЕДНІЙ КАРІЄС.
В результаті руйнування зв'язку емалі та дентину патологічним процесом карієс швидко поширюється на дентин. Досить часто пацієнти з гострим середнім карієсом можуть не відчувати жодного болю. Частіше може бути слабкий біль у зубі. На поверхні зуба знаходиться крейдяне каріозне місце з дефектом у центрі. Його розміри під час огляду важко визначити через вузький вхідний отвір. Повне обстеження каріозної порожнини можливе лише після видалення нависаючих крейдяних країв емалі за допомогою інструментів бормашини.
Хронічна середня карієс має майже безсимптомний перебіг. У деяких випадках може спостерігатися помірний біль, спричинений хімічними, рідше тепловими та механічними подразниками, який миттєво припиняється після їх усунення.
ГЛИБОКИЙ КАРІЄС
Пацієнти з гострим глибоким карієсом скаржаться на каузальний біль (виникає внаслідок впливу теплових, механічних, хімічних факторів і зникає відразу після їх усунення).
У разі гострого глибокого карієсу зондування дна каріозної порожнини слід проводити дуже обережно. У точках проекції кутів зубної пульпи дуга зубної порожнини дуже тонка, дентині розм'якшений, тому його дуже легко проколоти зондом і пошкодити.
У разі хронічного глибокого карієсу скарги на біль майже відсутні або незначні, короткочасний біль може виникнути після впливу теплових, хімічних і механічних факторів. Дефект твердих тканин досить великий - займає значну частину зубної коронки, відкритий назовні (висячі краї емалі ламаються через крихкість).
ЛІКУВАННЯ КАРІЄСУ.
Для лікування карієсу, залежно від ступеня розвитку патологічного процесу та характеру його перебігу, застосовується ряд загальних та місцевих заходів (ремінералізуюча терапія, пломбування зуба). На початкових стадіях (початковий карієс) ці заходи спрямовані на усунення або зменшення впливу демінералізуючих факторів, а також на відновлення (ремінералізацію) частково демінералізованих зубних тканин. Коли патологічний процес поширюєтьсяна з'єднання емалі та дентину, впливає на дентину і утворюється каріозна порожнина, консервативна (ремінералізуюча) терапія не може бути ефективною. Це пов'язано з тим, що тверді тканини зубів не здатні відновити (регенерувати) свою первісну форму в області утвореної порожнини.
Отже, існує два методи лікування карієсу:
-
ремінералізуюча терапія;
-
видалення уражених тканин з подальшим заповненням каріозної порожнини.
Вибір методу лікування залежить від ступеня розвитку та характеру перебігу каріозного процесу, локалізації порожнини, віку та загального стану пацієнта.